Коли ти Підприємець

Коли ти Підприємець - тобі ніхто не платить зарплату, адже так? - Вірно. Немає ніяких програм, як «розвиток персоналу», нікому поплакати в жилетку.

У школі я був не те що трієчником, двієчником. І мене дуже засмучувало, що я не міг знайти, в чому б я міг досягти успіху. Мене не цікавив гольф, я не хотів бути футболістом, мені потрібно було знайти, де я можу перемогти. І найкраще, це було відчуття реваншу, - тому програш насправді дуже корисний.

Я провалив іспити з англійської мови, але потім я продав стільки книг, скільки викладачам англійської - навіть і не снилося :)

Тому невдача, це як удар в пах, як холодний душ, настав час діяти, я зрозумів тільки що - то чого не знав.

Я по іншому почав ставитися до перемоги, після того як повернувся з війни у ​​В'єтнамі. Тоді я усвідомив - в школі я постійно списував, мені було нудно, нецікаво. А потім все змінилося, я був в льотному училищі, не скажу що без розуму від цих польотів на невеликих винищувачах і якось нам оголосили, що війна у В'єтнамі скоро закінчиться. Я перелякався, ну почекайте, вони не можуть закінчити війну - я ще не повоював! І так я записався в добровольці, запитав, як я можу швидше за все потрапити до В'єтнаму, а інші хлопці тільки і мріяли - як би швидше закінчилася війна, а я - ні ні ні, не зараз, не треба. І ось я питаю - який найшвидший спосіб. Найкоротший шлях - це вертоліт штурмовик. А чому? Тому що їх постійно збивають. А я у відповідь - давайте, давайте, я все підпишу. Так я пересів з одномоторного винищувача на штурмової вертоліт. Мене відправили на військову базу, де всі кричали - швидше, швидше, у нас майже пілотів не лишилось. І раптом я усвідомив що смерть - це сама захоплююча річ на світі, адже твій ворог - хоче вбити тебе. І тепер я повинен бути краще.

Потрапивши в перестрілку, я зрозумів - другого місця бути не може, хтось  один повернеться додому живим. Ось так.

І це були не забутні переживання. Мені не було нудно, я  був задоволений, я був на межі своїх можливостей, я витискав все з цього вертольота. Я літав тільки з обраними, хлопцями які могли творити чудеса, серед пілотів нам не було рівних і відчуття, коли ти на межі життя і смерті - навчило мене бути кращим, це саме гостре відчуття, незабутнє.

У 73-му я повернувся з війни на Гаваї і тепер я був як одержимий, мені було тепер не до нудьги, якщо мене не вбили там, то тут мене не вб'ють і поготів. І такий же адреналін, такий же кайф я відкрив для себе в підприємництві.

Це нагадувало війну, я знову був на грані, проти мене грали кращі хлопці - вони теж підприємці. Якщо ти дурний, вони відберуть твій хліб і навіть оком не моргнеш. І ось в 76-му році, вони відібрали мій хліб, в 78-му знову, в 80- му у мене не залишилося і гроша.

І кожен раз я собі казав -Зачекайте, я з вами ще поквитаюсь - кожен раз це змушувало мене знову і знову викладатися на всі сто, бо я граю в світі справжнього бізнесу, а не в світі корпорацій, в уряді, ні в освітній системі, коли ти сам по собі і проти тебе грають кращі.

Я хочу грати на межі своїх можливостей, якщо я програв - нехай переможець забирає все. Я не можу інакше, мене не влаштовує друге місце, третє, я повинен бути першим - чуєте мене? Саме це, мене і рухає в сьогоденні.

Для того щоб перемагати, важливо, щоб оточували люди які сподіваються на те, що я буду кращим, тому що тоді я буду намагатися дотягнутись до цього рівня. Я не можу працювати погано в команді кращих, так як вони сподіваються на мене і вірять в мене, так само як і я в них.

Роберт Кійосакі.

Кожна угода - дрібна чи велика, це досвід. Досвід проведення угод - важливий навик!

успіх, розвиток, перемога,Львів, команда, досвід, переможець, бізнес