Показ дописів із міткою золото. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою золото. Показати всі дописи

пʼятниця

Правильно розпоряджатись своїми грошима. Цікава повчальна історія, як втрачають бездарно гроші і як цього уникнути.

"Перед кожною новою угодою вони ретельно планували свої дії, щоб ні в якій мірі не ущемити прав вкладників і щоб отримати максимально можливий прибуток. Дурниці на кшталт скачок або сумнівною торгівлі, які я зробив спочатку в силу своєї недосвідченості, у цих людей, зрозуміло, не пройшли б"

Дійсно, він був багатшим всіх, і все тому, що знав закони багатства. Сьогодні я поділюся з вами його великою мудрістю, яку сам дізнався від Номазіра, його сина, коли був ще юнаком. Він розповів нам про велику мудрості Аркада, свого батька, про що тепер я і повідаю вам.



У Вавилоні, як вам відомо, так заведено, що сини багатих батьків живуть з батьками в очікуванні вступу в спадщину. Аркад не схвалював цього звичаю. Тому, коли Номазір став дорослим, він звернувся до нього з такими словами: «Сину мій, я бажаю, щоб ти вже зараз вступив у володіння моїм майном. Однак спочатку ти повинен довести своє вміння керувати ним. Тому я хочу, щоб ти відправився в подорож по світу і проявив свою здатність добувати золото, щоб заслужити повагу людей. Для початку я надам тобі дві можливості, яких сам був позбавлений в молодості. По-перше, я дам тобі мішок з золотом. Якщо ти використаєш його з розумом, це стане основою твого майбутнього успіху. По-друге, подарую тобі глиняну табличку, на якій прописані п'ять законів багатства. Якщо станеш дотримуватися їх, зможеш не тільки накопичити золото, а й зберегти його. Через десять років ти повернешся назад до нас і відзвітуєш про  свої справи. Якщо я вважатиму їх гідними, зроблю тебе спадкоємцем мого майна ». Так Номазір і відправився в шлях - з мішком золота, глиняної табличкою, акуратно загорнутої в шовкову тканину і кіньми.

Минуло десять років, і Номазір, як і домовлялися, повернувся в батьківський будинок. Батько влаштував грандіозне свято на його честь, запросивши друзів і рідних. Коли веселощі закінчилося, батько з матір'ю зайняли свої тронні місця у величезному залі, а Номазір встав перед ними, щоб розповісти про свої досягнення, як і обіцяв.

«Батько мій, - шанобливо вимовив Номазір, - я схиляюся перед твоєю мудрістю. Десять років тому, коли я стояв на порозі зрілості, ти змусив мене йти вперед і завойовувати своє місце під сонцем, замість того щоб залишатися васалом твого багатства. Ти дав мені право розпорядитися твоїм золотом. Щедро поділився своєю мудрістю. Але золото - о, батько! Повинен зізнатися, що з ним я натерпівся. Воно ніяк не хотіло затримуватися в моїх недосвідчених руках і тікало від мене, немов дикий заєць, сполоханий молодим мисливцем ». Батько розуміюче посміхнувся: «Продовжуй, сину мій, твій розповідь цікавий мені у всіх подробицях».